16.12.2020

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа на землю

 

Непоодинокими є випадки коли в правовстановлюючих документах, які підтверджують право власності (право постійного користування) особи на землю, складених у порядку, передбаченому законодавством, прізвище, ім’я, по батькові особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. В таких випадках громадянин позбавлений можливості вільно розпоряджатися своєю земельною ділянкою .

Згідно Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Держкомзему від 22.06.2009 року № 325, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 р. за №73516751, виправлення орфографічних і технічних помилок у державному акті не допускається, а усунути помилку можна лише шляхом видачі нового державного акту за заявою землевласника.

Однак, в зв’язку із змінами в законодавстві, наказ Держкомзему від 22 червня 2009 року № 325 «Про затвердження інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою» втратив чинність, а видача державних актів на право власності на земельну ділянку з 15 жовтня 2013 року діючим законодавством не передбачена.

Встановити факт належності правовстановлюючого документу на право власності (право постійного користування) особи на землю можливо тільки в судовому порядку.

Така заява фізичної особи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу розглядається судом в порядку окремого провадження .

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тобто, це вид не позовного провадження, в якому відсутній сам по собі спір про право між заявником та заінтересованою особою. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підстав, тобто в порядку позовного провадження.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:

• власники правовстановлюючого документа, яким необхідно довести належність цього документа.

• спадкоємці – власника цього документа для оформлення спадкових прав.

• інші особи, які мають інтерес у встановленні факту.

Заінтересованими особами - є особи яким рішення суду по справі може вплинути на їхні права або обов’язки. Зазвичай ними можуть бути: інші співвласники правовстановлюючого документа, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади, підприємства і організації не залежно від форми власності, що видавали правовстановлюючі документи тощо.

Заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документа подається до суду в письмовій формі і підписується заявником або його представником і повинна містити:

- факт який заявник просить встановити судом та з якою метою:

- причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

- докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Крім цього, за подання заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа до суду необхідно сплатити судовий збір у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі :

  1. якщо заяву подано фізичною особою-підприємцем - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду;
  2. якщо заяву подано фізичною особою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Законом України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів тощо.

В разі, якщо на особу, яка звертається до суду, розповсюджуються зазначені пільги по сплаті судового збору, докази на підтвердження цього мають бути приєднані до заяви, тобто заявник повинен надати завірену копію посвідчення інваліда І або ІІ групи тощо.

Судовий розгляд заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу закінчується ухваленням рішення, яким встановлюється факт належності документа особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити , що виправити помилку в правовстановлюючих документах, які підтверджують право власності (право постійного користування) особи на землю в досудовому порядку наразі немає можливості. Тільки в судовому порядку за заявою заявника в порядку окремого провадження можливо встановити факт належності особі правовстановлюючого документа.

При цьому слід звернути увагу, що суд під час розгляду має встановити факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.