14.05.2020

Особливості вирішення питання щодо права на обов'язкову частку у спадщині

Питання, що стосуються спадкування, найбільш актуальні серед відвідувачів Окнянського бюро правової допомог, тому з ціллю роз’яснення права на обов’язкову частину у спадщині і підготована дана стаття.

Чинне законодавство України передбачає два види спадкування: за законом та за заповітом. Так, у статті 1235 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов’язки на свій розсуд. Однак, якщо заповідач позбавить обов’язкової частки своїх неповнолітніх чи непрацездатних спадкоємців (з числа за­значених вище), то заповіт у цій частині буде недійсним.

Дана законом свобода складання заповіту обмежується нормою статті 1241 Цивільного кодексу України, яка гарантує малолітнім, неповнолітнім, повнолітнім непрацездатним дітям спадкодавця (у тому числі усиновленим), непрацездатній вдові (вдівцю) та непрацездатним батькам (у тому числі усиновителям) спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Перелік таких осіб є вичерпним та включає до себе спадкоємців першої черги за законом, які або не досягли 18-річного віку, або досягли загального пенсійного віку (жінки, які досягли 55 років та чоловіки – 60 років) , або мають інвалідність І, ІІ, ІІІ груп. Непрацездатність підтверджується: пенсійним посвідченням (у разі коли особа досягла пенсійного віку, встановленого чинним законодавством України) або довідкою МСЕК про надання фізичній особі статусу інваліда будь-якої групи.

Необхідно звернути увагу на те, що право на обов’язкову частку у спадщині мають також діти, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні після відкриття спадщини. Окрім того, варто розуміти, що неповнолітні особи (які досягли 14 років), що набули повної цивільної дієздатності (наприклад, у випадку реєстрації шлюбу, народження дитиниабороботи за трудовим договором) також мають право на обов’язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягли 18 років.

Вихід на пенсію спадкоємця на пільгових умовах, до досягнення загального пенсійного віку, права на обов’язкову частку у спадщині не дає. Однак, продовження особою трудової діяльності після досягнення загального пенсійного віку не позбавляє права на обов’язкову частку у спадщині.

Офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині, викладене в рішенні Конституційного Суду України від 11.02.2014 № 1-рп/2014 (справа № 1-1/2014). 

Обов’язкова частка у спадщині складає половину від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців у разі спадкування за законом. Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині необхідно враховувати усіх спадкоємців за законом, які закликалися б до спадкування за відсутності складеного заповіту. До обов´язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов´язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця (ч. 2 ст. 1241 Цивільного кодексу України).

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов´язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов´язкову частку (ч. 3 ст. 1241 Цивільного кодексу України)..

Право на обов’язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, визначеного ч. 1 ст. 1241 ЦК, за наявності наступних умов: спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині не вказаний у заповіті зовсім, у заповіті міститься положення про усунення його від права на спадкування або цьому спадкоємцю залишено частку у спадщині, меншу від належної йому обов’язкової частки.

Так само слід вирішувати питання, коли обов’язкова частка поглинається належною спадкоємцеві часткою у спадщині, наприклад, спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, є одночасно єдиним спадкоємцем за заповітом, складеним щодо всієї спадщини.

Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Встановлений законом розмір обов´язкової частки може бути зменшений тільки в судовому порядку за позовом зацікавленої особи на підставі урахування відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інших обставин, які мають істотне значення,

Позбавлення права на обов’язкову частку в спадщині закон не передбачено.

Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії та за правом представлення, від прийняття обов'язкової частки у спадщині не можна відмовитись на користь іншої особи. 4 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №450/328/15-ц та встановив, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування (спадкова трансмісія). В даному рішенні Верховний Суд  наголошує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, якщо не була проведена його державна реєстрація. Тобто, до складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки.

Підводячи підсумок необхідно зазначити, що право на обов’язкову частку у спадщині передбачається саме як право, а не як обов'язок спадкоємця на її прийняття. Тому, виражаючи своє бажання щодо прийняття або неприйняття обов'язкової частки у спадщині, спадкоємцю необхідно дотримуватись загальних вимог положень Цивільного кодексу України щодо здійснення права на спадкування, в якій передбачені строки для прийняття спадщини та відмови від неї, види прийняття спадщини, особливості прийняття спадщини та відмови від неї малолітніми та неповнолітніми особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, наслідки пропущення строку для прийняття спадщини.

Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно, що належало спадкодавцю згідно закону. Стаття 1276 ЦК України визначає сутність спадкової трансмісії, а саме: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

У разі виникнення ситуації, коли спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину (оформив право власності на неї) і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.

Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів. Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.